Напрямки роботи логопедичного кабінету ЗДО
Головним завданням діяльності вчителя-логопеда є планування і здійснення навчально-корекційної роботи з вихованцями, які мають недоліки мовленнєвого розвитку.
Під час виховання дітей вчитель-логопед та вихователі розв'язують завдання, що визначені БП "Українське дошкілля", програмою розвитку дітей старшого дошкільного віку "Впевнений старт" у напрямках розумового, фізичного та естетичного розвитку дітей. Але основним завданням є корекція мовного розладу та розвиток аспектів мовлення.
Основні структурні компоненти професійної діяльності вчителя-логопеда
- Діагностична діяльність (вивчення анамнезу, історії розвитку, причин порушень у дитини, бесіда з батьками, спостереження за дитиною, обстеження мовлення).
- Складнання індивідуальних корекційно-компенсаторних планів роботи з кожною дитиною
- Визначення доцільних форм взаємодії з дтитиною, видів корекційно-розвивальної роботи.
- Корекційна робота з виправлення порушень усного та писемного мовлення.
- Надання порад, консультацій батькам, педагогам, залучення родини до активної практичної співпраці.
- Співпраця із практичним психологом, вихователем щодо корегування педагогічного , корекційного процесу, пошуку шляхів його вдосконалення.
- Аналіз результативності роботи, визначення динаміки розвитку дитини, ведення документації та складання звітів.
- Участь у різних заходах методичної роботи, самоосвіта.
- Пропаганда логопедичних знань, взаємодія з громадськістю.
Зміст корекційно-розвиваючої роботи вчителя-логопеда
- виробляє і вправляє рухи артикуляційних органів;
- готовить артикуляційний уклад до постановки звуків;
- визначає послідовність постановки звуків від характеру мовленнєвих порушень;
- працює над розвитком правильного мовного дихання дітей;
- відбиває артикуляційний уклад певного звука, використовуючи відпрацьовані раніше рухи органів мовлення;
- ставить звук (різними прийомами та методами);
- закріплює поставлений звук у складах;
- автоматизує поставлені звуки у словах, фразах, реченнях, словосполученнях, зв'язній мові;
- проводить диференціацію звуків;
- відпрацьовує граматичні форми.
Форми роботи
- Фронтальні логопедичні заняття.
- Підгрупові логопедичні заняття.
- Індивідуальні логопедичні заняття.
Успішність розумового виховання дітей залежить від кола інтересів батьків, їхнього світогляду, від характеру спілкування з дитиною. Батькам дітей із мовними порушеннями слід пояснювати, що участь родини у корекційних заходах вважається одним із факторів ефективної розвиваючої роботи.
Форми взаємодії з батьками
- Батьківські збори. Проводяться у вересні, січні, травні. На зборах вчитель-логопед знайомить батьків з нормативними документами, програмами, з досягненнями дітей та труднощами у корекційному процесі.
- Індивідуальні консультації вчителя-логопеда. В ході яких батькам надаються індивідуальні поради щодо поліпшення мови або розвитку пізнавальних (психічних) процесів дитини.
- Оформлення тематичних папок "Батькам майбутніх першокласників. Поради логопеда" в інформаційному осередку логопедичного кабінету та груп старшого дошкільного віку які складаються з різноманітних професійних консультацій, порад, рекомендацій з матеріалів для практичного використання вдома та під час занять з дітьми.
- Анкетування батьків дозволяє уточнити стан їх зацікавленості у розвитку дитини, визначити їх потреби, з'ясувати чи задоволені вони корекційним процесом.
- "Домашні логопедичні зошити", які складені для індивідуальної роботи з дітьми. Вони допомагають батькам закріпити набуті дитиною мовні навички та вміння. А логопеду здійснити аналіз розвитку кожної дитини і налагодити тісний взаємозв'язок між учасниками корекційного процесу.
Організаційно-методична робота:
- обстеження усного мовлення вихованців ЗДО ;
- комплектування підгруп для логопедичних занять згідно мовних порушень;
- оформлення необхідної документації логопедичного кабінету;
- співпраця логопеда з вихователями груп;
Основні завдання логопедичної служби :
- усунення різних порушень усного і писемного мовлення;
- запобігання різним відхиленням мовленнєвого розвитку вихованців;
- пропаганда логопедичних знань серед педагогів та батьків;
- розробка методичних рекомендацій, консультації для педагогів та батьків, щодо попередження та подолання вад мовлення у дітей;
- самоосвіта;
- оснащеність логопедичного кабінету.
ЩО ПОТРІБНО ЗНАТИ ПРО РОБОТУ ВЧИТЕЛЯ- ЛОГОПЕДА ТА ЛОГОПЕДИЧНОЇ ГРУПИ!
Деякі батьки, на щастя, навіть і не знають, навіщо потрібен логопед в дитячому садку. А батькам дітей, які мають мовленнєві порушення, доводиться познайомитися з наукою логопедією і тісно співпрацювати з вчителем-логопедом. Які ж завдання виконує вчитель - логопед в дитячому садку і яку логопедичну роботу проводить?
Коли слід звертатись до логопеда:
- якщо у дитини не з’явилось мовлення до 2 років або словник налічує не більше 10 слів;
- коли дитина в 4 роки не вимовляє або неправильно вимовляє звуки;
- коли дитина повторює перші звуки, склади багато разів (заїкається);
- якщо дитина не запам’ятовує вірші, не може переказати казку, порушує структуру слів.
Що необхідно знати про групи для дітей з вадами мовлення при дошкільних закладах:
- Групи для дітей з вадами мовлення (логопедичні групи) при закладах дошкільної освіти створюються органами державного управління освітою.
- В логопедичні групи зараховуються діти 3 – 5 - річного віку, які мають різні відхилення мовленнєвого розвитку, виявлені логопедом, вихователем або лікарем дитячої поліклініки.
- Обстеження дітей для зарахування їх в логопедичні групи проводиться такими спеціалістами: педіатром, отоларингологом, неврологом, психіатром, офтальмологом, хірургом (в разі потреби), логопедом, психологом.
- Медичні висновки подаються на розгляд обласної психолого-медико-педагогічної комісії для вивчення даних, яка направляє в логопедичні групи відповідно до діагнозу.
Висновок ПМПК або ІРЦ – це той основний документ, на підставі якого, дитина направляється в логопедичну групу закладу дошкільної освіти.
Навчаємо дошкільників wym-1585286131931
Поради батькам
РОЗВИТОК ДРІБНОЇ МОТОРИКИ В ДІТЕЙ
ІЗ МОВЛЕННЄВИМИ ПОРУШЕННЯМИ
ЗА ДОПОМОГОЮ ПРИРОДНОГО МАТЕРІАЛУ
Про особливу роль дрібної та загальної моторики в мовленнєвому та інтелектуальному розвитку дітей знають усі. Від народження маляти батьки, а потім педагоги, приділяють значну увагу тренуванню пальчиків дитини.
Дитина пізнає світ передусім за допомогою органів чуття: розглядає його та прислухається до розмаїття звуків, досліджує на дотик, на смак, на запах. Взаємодія з оточенням неможлива без рухової діяльності дитини. Чим більше дитина рухається, тим активніша її пізнавальна діяльність, тим повніший та інтенсивніший її розвиток.
Науково доведено, що від розвитку дрібної моторики прямопропорційно залежать розвиток інтелекту, мовлення, уваги, уяви, пам'яті, зорових аналізаторів. Навички дрібної моторики допомагають дитині обстежувати, аналізувати, порівнювати, класифікувати навколишні предмети й відповідно краще розуміти світ, у якому вона живе.
У дитинстві, коли активно формуються мовленнєві зони, надзвичайно важливий вплив на їхній подальший розвиток мають імпульси, що надходять від пальців рук до кори головного мозку та стимулюють мовленнєву й розумову діяльність. Ще більше прості рухи кистей допомагають зняти загальне напруження, що сприяє покращенню вимови звуків, побудові логічно правильних, семантично зв'язних висловлювань.
Саме тому тренування пальців рук, розвиток дрібної моторики — необхідний стимул інтенсивного розвитку мовлення дитини, і воно набуває особливого корекційного значення в роботі з дітьми. Різноманітні вправи та завдання для пальчиків не тільки сприяють розвитку мовлення та інтелектуальних здібностей дитини, а й допомагають організувати діяльність дитини впродовж дня, привернути увагу, розвеселити, забезпечити психологічний комфорт.
Масаж кисті руки шишкою
Шишка швидко пробігає,Ручки наші розминає.
(Затиснути шишку між долонями, перекочувати її вперед-назад. Повторювати 7—10 разів.)
Вправна шишечка моя —Здоровішим буду я.
(Покласти шишку па долоню, промовляти слова.)
Метелики прилетілиІ на щічки нам сіли.
(Шишечкою почергово торкатися до правої та лівої щічки. Повторювати 7—10 разів.)
Крильцями полоскотали —Діти враз веселі стали.
(Пальчиками помасажувати щічки.)
Масаж кисті руки горіхом
Веселенький біг струмочок,
(Колові рухи горіхом по долоні правої руки.)
Повернув на горбочок,
(Покласти руку на тверду поверхню, перекочувати вверх від зап'ястя до середнього пальчика.)
Стрімко вниз він покотився
(Перекочувати вниз від середнього пальця до зап'ястя.)
І в долоньці опинився.
(Так само помасажувати ліву ручку. Повторювати 5 разів.)
Комплекс вправ пальчикової гімнастики з каштанами
1. «Позбираємо каштани»
(Беремо каштани трьома пальчиками: великим, указівним, середнім)
2. «Катаємо колобка»
(Колові рухи по долонях).
3. «Натягнемо рукавички»
(Тримаючи каштан пальчиками однієї руки, гладимо другу руку з обох боків)
4. «Тук-тук»
(Постукуємо каштанчиком по кожному пальчику з внутрішнього боку.)
5. «Не впусти»
(Піднімаємо каштани з підлоги, тримаючи їх між пальцями.)
6. «Притисни»
(Притискаємо каштани до кожної долоньки пальчиками.)
7. «Вісімка»
(Прокручуємо два каштани в одній долоні.)
Масаж кисті руки шишкоюДощові краплинкиТоркнулися руки,Їх зовсім не боятьсяВсі наші малюки.
(Погладжування: на рахунок один — рух шишкою по зовнішній поверхні лівої руки від пальців до ліктя; два — по внутрішній поверхні; три — по зовнішній поверхні; чотири — по внутрішній поверхні.)
Дощик крапає частіше,По руці він б'є сильніше.Хай водичка ллється, ллється —З неї сила додається.
(Постукування у такій самій послідовності. Погладжування. Загалом 12 рухів.)
Консультація батьків
«Чому дитина мовчить?»
Опанування мовлення залежить від багатьох факторів, і причини затримки мовленнєвого розвитку можуть бути різними. Спробую виділити найбільш типові. Один із важливих факторів, що обумовлюють затримку мовленнєвого розвитку, — це порушення інтелекту. На що необхідно звернути увагу батькам? Дітям із порушенням інтелекту не тільки властиве затримання мовленнєвого розвитку, але й виражене порушення психічного і фізичного розвитку. Дитина починає значно пізніше тримати голівку, сидіти, повзати, ходити тощо. У неї не формуються навички самообслуговування (малюк не їсть самостійно, не проситься на горщик...). Діти з порушенням інтелекту, як правило, неохайні, поводять себе неадекватно, а емоції в них одноманітні: задоволення — ситість, невдоволення — холод, біль тощо. Досить часто таким малюкам властива агресивна поведінка. Дитині подобаються нові іграшки, однак вони швидко їй набридають. Ігри малюків одноманітні, їхня міміка бідна, а мовлення монотонне.
Якщо ви помітили, що у вашої дитини характерні зазначені особливості розвитку,необхідно звернутися по консультацію до психоневролога, провести об'єктивне обстеження (електроенцефалографію, томографію).
Якщо встановлено інтелектуальне порушення, допомогу вашій дитині повинен надати олігофренопедагог.
Також серйозний фактор порушення мовленнєвого розвитку — це порушення слуху. Навіть у разі його незначного зниження мовленнєвий розвиток може значно затримуватися. Якщо ваша дитина часто страждає на простудні захворювання, отити або у членів родини є порушення слуху, поспостерігайте за дитиною в домашніх умовах і проведіть декілька експериментів.
• Чи реагує дитина на зміну гучності телевізора, магнітофона?
• Чи уважно дивиться на ваші губи (якщо так, говоріть, прикривши рот рукою) і чи не намагається постійно повернутися до вас одним і тим самим боком (тим вухом, яким краще чує)?
• Придбайте декілька пар іграшок, які видають звуки. В одній іграшці з пари приберіть звучання, запропонуйте дитині одну пару (іграшку, яка звучить і не звучить). Простежте за тим, як швидко дитина виявить і чи виявить взагалі, що одна з іграшок не видає звуків. Повторіть те саме з рештою іграшок.
• Поспостерігайте за швидкістю реакції на звук, покликавши дитину тихим голосом на відстані 5-6 м. (Необхідно пам'ятати, що реакція дитини на гучні кроки, удари дверей, стукіт тощо пов'язана з тактильно-вібраціонними відчуттями, тому її не можна розглядати як суто слухову.)
• Візьміть декілька добре відомих дитині предметів, покладіть їх на стіл, посадіть дитину на руки та поясніть, що за проханням іншого члена родини вона повинна показати той або інший предмет. Інший член сім'ї повинен відійти від дитини на 5-6 м і пошепки, прикривши рот, називати по черзі предмети, що лежать на столі. Дитина повинна правильно показати предмет; прикривши одне вухо. Те саме має повторити, прикривши друге вухо. Якщо дитина не може правильно показати предмети, спробуйте підійти ближче. Обов'язково повторіть спробу в інший час, щоб упевнитися в порушенні слуху.
Якщо виникли сумніви щодо гарного слуху в дитини, необхідно провести об'єктивне обстеження (аудіограму). У разі виявлення порушень слуху допомогу дитині має надати сурдопедагог.
Які фактори призводять до затримки мовленнєвого розвитку як до особистого мовленнєвого порушення?
Згадайте, як протікала ваша вагітність, чи страждали на токсикоз, чи була загроза викидня?
Чи мали хронічні, інфекційні або простудні захворювання?
Чи приймали ліки, які саме? Які стресові ситуації переживали?
За якого терміну і як проходили роди? Яким було передлежання дитини?
Чи довго тривав безводний період (з моменту відходу вод до народження дитини)?
Чи відразу закричав малюк або необхідно було провести реанімаційні заходи? Уважно вивчіть медичну картку дитини.
Чи відмічені там гіпоксія, гіпотрофія, асфіксія плоду?
Чи перебуває ваша дитина на обліку в невропатолога і з яким діагнозом? Висновки невропатолога, що найчастіше зустрічаються за мовленнєвих порушень: пренатальна енцефалопатія, м'язова дистонія, гіпо-, гіпертонус тощо.
Чи має місце порушений моторний розвиток: малюк пізніше почав повзати, сидіти, ходити; порушена послідовність етапів (спочатку пішов, потім почав повзати); пропущено той чи інший етап, найчастіше повзання.
Зверніть увагу на ранній мовленнєвий розвиток дитини.Чи вчасно з'явилися гуління й лепет, чи активні вони були? Дайте відповідь на запитання: чи спілкуються в сім'ї однією, двома чи більше мовами. (Білінгвізм у родині — одна з причин затримки мовленнєвого розвитку, що часто призводить до серйозних порушень мовлення дитини. Рекомендовано до моменту становлення мовлення спілкуватися з дитиною однією мовою — тою, якою розмовляє мати.)
Підіб'ємо підсумки. Патологія вагітності та родів, неврологічна симптоматика, легка затримка чи дисгармонійність моторного розвитку, відхилення від мовленнєвого розвитку вже на ранніх етапах, білінгвізм можуть призвести до порушення мовлення дитини, що можна виявити на другому-третьому роках життя в затримці мовленнєвого розвитку.
Після того, як ви впевнилися, що затримка мовленнєвого розвитку не пов'язана з порушенням інтелекту й фізіологічного слуху (або іншими причинами), а викликана порушенням власне мовленнєвої функції, вам потрібно звернутися до логопеда. Він поставить вас на диспансерний облік і дасть рекомендації для домашньої роботи.
Чим ви можете допомогти дитині?
Якщо ваша дитина не розмовляє або відстає в мовленнєвому розвитку, не потрібно чекати. Не лякайтеся почати заняття зарано — бійтеся запізнитися!
Заняття потрібно проводити щоденно, бажано в один і той самий час. Таким чином вони впишуться в біологічний ритм життя дитини.
Пам'ятайте:
Усі види робіт мають проходити в ігровій формі і піднесеному настрої. Малюк повинен займатися з задоволенням, так само як і дорослий.
Хваліть та заохочуйте дитину, радійте разом з нею кожному, навіть найменшому кроку вперед.
Заняття потрібно проводити поетапно, щоразу впевнюватися, що завдання, поставлені на цьому етані роботи, виконано повністю. Починати слід з того етапу, на якому мовленнєві навички ще не достатньо розвинені.
Мовлення формується в тісному взаємозв'язку з фізичним і психічним розвитком дитини, тому паралельно з мовленнєвими видами роботи необхідно виконувати вправи для розвитку загальної та тонкої моторики, мімічних рухів, слухової та зорової уваги, пам'яті, мислення.
картинки до вправи самомасаж.docx